Міністерство освіти і науки України

Комітет з фізичного виховання та спорту

Menu

Віталій КІЛЬЧИЦЬКИЙ: «Перестав їсти м’ясо і – переміг» Рекомендовані

Віталій КІЛЬЧИЦЬКИЙ: «Перестав їсти м’ясо і – переміг»
Цікавою і різноплановою вийшла зустріч чемпіона Всесвітньої зимової Універсіади-2015 Віталія Кільчицького з керівництвом Львівського державного університету фізичної культури, де і здобував освіту нинішній тріумфатор. Зокрема, ректор ЛДУФК, професор Євген Приступа особисто привітав свого випускника з визначним успіхом на міжнародній арені й зізнався, що дуже переживав за нього безпосередньо на місці проведення універсіади – у Словаччині.
– Погортав зранку книгу про наш університет, яка вийшла 2011 року, й не знайшов фотографії біатлоніста Віталія Кільчицького, – бере слово Євген Никодимович Приступа. – Тепер же, Віталію, у тебе є всі шанси потрапити до наступної книги про наш зоряний університет і з ще більшими здобутками. Наразі, зізнаюся усім, коли ми їхали на зимову Універсіаду, то домовлялися, що преміальні будуть у розмірі 3-4 тисячі гривень. Але в першій гонці Кільчицький – без медалі, у другій і третій – також. Залишилася єдина надія на мас-старт. І Віталій сповна скористався наданим шансом, завоював золоту нагороду, прославивши Україну й наш університет на міжнародній арені, – підсумував Євген Никодимович Приступа.

– Якщо попередньо підсумувати сезон, – каже тріумфатор Універсіади Віталій Кільчицький, ‑ то він мені вдався. Найголовніше – пройшов його без хвороб і травм, після яких важко знову набрати оптимальних кондицій. Щодо результатів, то у грудні 2014 року мені вдалося виграти індивідуальну гонку на етапі Кубка IBU в Австрії, а в лютому – на Весвітній Універсіаді у Словаччині виграв золоту медаль у мас-старті. Зізнаюся, це моя найдорожча золота нагорода, бо для мене – це була остання гонка на Універсіадах (по віку спортсмен не може виступати на наступній Універсіаді), останній шанс вибороти медаль. Не обійшлося і без Божої допомоги. Хто б міг подумати, що норвежці, які лідирували, допустять стільки промахів в останній стрільбі? Але і у них нерви здають. Тим і цікавий наш вид спорту – біатлон.

Хотів би подякувати своїй спортивній школі у Новояворівську, де я сформувався і виріс, як спортсмен. Звісно, умови для підготовки біатлоністів високого рівня, тут дуже примітивні. Але тренери працюють самовіддано й дуже плідно. Приємно, що в Сянках з’явилася сучасна база підготовки для наших паралімпійців, з якими ми часто зустрічаємося й спілкуємося. Хотілося, аби оновили тренувальну базу і в моєму рідному Новояворівську. Наразі, Україна витрачає великі кошти на тренувальні збори за кордоном. По-іншому – ми не зможемо конкурувати із світовими лідерами біатлону. Звісно, коли перебуваєш чимало часу за межами рідної країни, сумуєш і за рідними, переживаєш за ті події, які нині відбуваються в Україні. Інколи задумуєшся, може і ти повинен бути в зоні АТО, бо ти частіше стріляєш, ніж наші хлопці, які до того автомата в руках не тримали. Одним словом, у таких умовах дуже складно налаштуватися на боротьбу. Але біатлон – це наша робота і її треба професійно виконувати за різних обставин.


Зізнаюся вам, що дуже ретельно готувався до Всесвітньої Універсіади. Проаналізував усі свої попередні гонки й переглянував свою філософію спорту. Практично перестав їсти м’ясо, дотримувався певної дієти. Оскільки вважаю себе дуже влучним снайпером (на тренуваннях зі ста пострілів – жодного не промажу), вирішив взяти суперників швидкістю. Але стартові гонки показали, що після високої швидкості на трасі, не встигав нормалізувати дихання перед стрільбою. Звідси – промахи, які завадили мені потрапити до числа призерів. Переживав за ці невдалі старти, аналізував їх, дивився мотиваційні фільми. Один з них «Мирний воїн» про американського гімнаста дуже мене вразив. Після цього я оновив свою філософію спорту, зрозумів, що не треба зациклюватися на здобутті медалі, а просто виконувати свої професійні обов’язки й результат прийде. Так було і під час останньої гонки з масовим стартом, коли я знову не закрив усі мішені, а суперники пішли у відрив. У думках було різне, але я пересилив себе і змусив боротися до кінця, що й стало запорукою успіху. В останній стрільбі уже норвежці схибили й у мене знову з’явився шанс, яким я сповна скористався.
– Які найближчі плани?
– Щонайменше два тижні перебуватиму вдома, зможу більше часу приділити дружині. Адже ми очікуємо на поповнення в сім’ї. Звісно, підтримуватиму спортивну форму, бо в березні у Сянках планується чемпіонат України. Можливо, проведу майстер-клас у своїй ДЮСШ, що у Новояворівську. Можливо, на кілька днів поїду в Польщу, подивлюся, як там розвивають біатлон. Одним словом, зараз у мене вільна програма дій. Сезон для мене, практично, завершився. Окрім того, найближчим часом зі своїм приятелем неподалік Львова плануємо відкрити фабрику з вирощування кролів.
вгору